Кирило Трильовський народився 6 травня 1864 року в с. Богутині Золочівського повіту в сім'ї священика. Згодом родина переїхала на Покуття. Ходив до школи в Золочеві і Бродах, а до гімназії - в Золочеві і Коломиї. Потім навчався на правничому факультеті в Чернівцях, згодом у Львівському і Віденському університетах.
Докторат здав у Кракові, а адвокатський екзамен - у Львові.
В 1901 році відкрив свою канцелярію у Коломиї, потім - у Яблунові.
Ще в Коломийській гімназії утворив спеціальну бібліотеку і проводив пропагандистську роботу з розповсюдження творів Т. Шевченка, Куліша та ін.
Перший раз виступав на зборах у Кийданч в 1884 році. З того часу постійно займався народними справами, засновував по селах читальні, кооперативи, вів передвиборну агітацію.
В цих роках він вперше побував у Гвіздці, Кулачківцях, коли їхав до о. Тита Войнаровського в Балинці.
В 1884 р. засновує разом з І. Кийваном та І. Сандуляком першу читальню "Просвіти" в с. Карлів Снятинського повіту, а в 1904 р. - першу кооперативу "Народна спілка" в с. Спас. В Яблунові заснував товариство кредитове, філію "Сільського господаря" та спілку для збуту худоби у Гвіздці, яку очолив Трачук Стефан.
Як діяч радикальної партії К. Трильовський постійно виступав з рефератами, доповідями в усіх селах Коломийського та Снятинського повітів (Гвіздець, Кути, Яблунів, Яворів), в окремих селах на Буковині і в околицях Станіслава. Саме завдяки агітації Трильовського, послом до Львівського сейму в 1889 році від Снятинщини був обраний священик із Стецеви Кирило Гоморак - майбутній тесть В. Стефаника, та священик з Балинець Т. Войнаровський.
В 1896 році в Снятині заснував бібліотечне товариство "Наука". В 1896-1897 р.р. у Коломиї видавав часопис для робочого народу "Громада". Писав різні статті на суспільно-політичні теми до журналів і газет "Батьківщина", "Громадський голос", "Народ", "Хлібороб", "Зоря", календаря "Запорожець".
Всього за життя Трильовський, як публіцист і журналіст, під своїм прізвищем і псевдонімами (Клим Обух, Гайдамака, Кирило Приятель, Радикал, Січовий Батько, Снятинчук та ін. опублікував до 1800 статей у різних часописах, та видав до 80 популярних книжок і брошур, серед яких і такі, як "Про велику французьку революцію" (Коломия, 1913 р.), "Боротьба італійців за свободу та соборність" (Коломия, 1928 р.) та ін.
Писав поезію. Видав збірку "Вперед" (1888 р.).
Трильовський, як великий прихильник ідей М. Драгоманова та М. Павлика, від радикальної партії був двічі обраний послом (1907 р. і 1911 р.) Державної Ради Віденського парламенту. 1913 р. був обраний від Коломийської округи до Львівського сейму. Часто виступав. Вніс понад 300 інтерпретацій в парламент, тому користувався великим авторитетом серед населення.
Як адвокат К. Трильовський часто виступає в ролі оборонця в різних судових процесах.
В 1911 р. він був одним з оборонців в процесі проти 101 студента, що домагалися відкриття українського університету у Львові.
Але найбільше проявив себе К. Трильовський як засновник і організатор спортивно-пожежних товариств під назвою "Січ". Згодом ці товариства набули великої популярності і відіграли велику роль в національній активізації українського селянства в Галичині та на Буковині. Першу таку "Січ" Трильовський почав організовувати в с. Устя, але статут так і не був затверджений Галицьким намісником. Тоді він уклав статут на відкритті "Січі" у с. Завалля, Снятинського повіту. Установчі збори цієї "Січі" відбулися 5 травня 1900 р.
Члени "Січі" не тільки займалися спортом та готували себе до боротьби з вогнем, а й повинні були вести освітньо-культурну діяльність. В статуті "Січі" Трильовський писав, що "Січі" повинні боротися з неграмотністю, передплачувати часописи, купувати книжки для "Січової бібліотеки", давати театральні вистави, створювати свій хор і оркестр. "Січ" мала проводити боротьбу з пияцтвом, картярством, повинна засновувати крамниці, каси, молочарні і т.д.
Під впливом творів Т.Г. Шевченка, Костомарова, Юліана Бачинського Кирило Трильовський прийшов до переконання, що українці мусять боротися за визволення своєї Батьківщини, але для цього треба "військово зорганізуватися". Зважаючи на австрійсько-польську цензуру, Трильовський не мав змоги в статуті чітко зазначити справжню визвольну мету "Січі", яка полягала в підготовці до боротьби з австрійсько-польськими окупантами за волю України.
З нагоди заснування першої "Січі" в Заваллі Трильовський написав пісню:
Про Січ славну-Запороже
Співав батько наш Тарас,
А ми тепер заложим
Над Черемошем "Січ" у нас,
То ж єднаймось, милі браття,
Заводім життя нове.
Нехай росте і кріпшає
Товариство січове!
А що батькам не удалось,
Ми довершим залюбки,
Паде ворог, коли грянуть
Радикали - козаки!
|
Завальська "Січ" та її похід до Снятина зворушили весь повіт і дали поштовх до заснування подібних товариств в інших селах Коломийського, Снятинського, Косівського, Городенківського, Товмацького повітів, а пізніше інших повітів Галичини та Буковини.
Велично організовував К. Трильовський січові свята в Снятині, Коломиї, Станіславові, Львові.
Для координації січового руху був створений 9 квітня 1908 р. Головний Комітет Січовий у Станіславі. Його головою став К. Трильовський, заступником селян, діяч радикальної партії Іван Сандуляк з Карлова, секретарем - Іван Чупрій з Печеніжина, скарбником - адвокат Микола Лагадинський з Делятина.
1912 року комітет було перейменовано у Львові на Український Січовий Союз, який координував роботу всіх "Січей" Галичини. А їх до 1914 р. налічувалось вже 916. у зв'язку з загостренням австро-російських взаємин К. Трильовський 1912 р. прийшов до висновку, що на базі "Січей" треба організовувати товариства військового характеру.
18 березня 1913 р. відбулися збори, на яких було створено військову організацію Українських Січових Стрільців. Перші стрілецькі військові організації було закладено в Косові, Яблунові, Шешорах, Заліщиках. До початку війни 1914 р. їх було 96.
З вибухом першої світової війни К. Трильовський став начальником Бойової Управи, яка на базі колишніх "Січей" формувала добровольчі формації під назвою Українських Січових Стрільців. Молоді 16-18 річні хлопці, виховані на ідеях Драгоманова та Франка, вступали до УСС, ставлячи собі за мету з допомогою Австрії розбити "тюрму народів" (царську Росію) і визволити Наддніпрянську Україну з-під багатовікового царського гніту.
Др Кирило Трильовський
В січовім однострою, 1912 р.
Коли УСС під керівництвом сотника Д. Вітовського повалили в Львові ) 01.11.1918 р. австрійську владу і проголосили створення Західно-Української Народної Республіки, Трильовський увійшов до складу Національної Ради ЗУНР.
Після захоплення краю буржуазною Польщею Трильовський з УГА переходить за Збруч і у Вінниці засновує Січовий Комітет.
У 1920 в. він переїжджає на Закарпаття, де засновує кілька "Січей", а потім до Відня, де був членом Кодифікаційної комісії в уряді ЗУНР.
В 1927 р. повертається з еміграції, поселяється в Коломиї, а працює адвокатом у Гвіздці.
Польський уряд не захотів надати йому місце праці в Коломиї, і довелось їхати у Гвіздець. А у селищі на той час проживало більше 2500 євреїв, до 1000 поляків та 615 українців.
Тому з перших днів праці у Гвіздці за Трильовським велось постійне стеження з боку жандармів, інших установ.
У Гвіздці зберігся будинок, де була канцелярія адвоката (вул. Франка 36), та де він винаймав помешкання для проживання (вул. Грушевського 10, та вул. Трильовського 4). Незважаючи на те, що хвороба та уже немолодий вік не дозволяли йому брати активну участь у громадському житті краю, а еліта польського та єврейського населення мала шовіністичні настрої, Трильовський продовжував вести пропаганду творів Т. Шевченка, І. Франка, історії українського козацтва, українських звичаїв, обрядів. Тим більше, що він опирався на сильні "січові" осередки сіл Балинці, Кулачківців, Винограду, Остапківців та ін.
"Січ" - Балинці, пов. Коломия
на коні січовий організатор "Тунцьо" Войнаровський
"Січ" - Балинці, пов. Коломия
з своїм кошовим й іншими членами старшини
Все те, що він заклав в організацію січей в Галичині, Буковині перед першою світовою війною та в організації Українських січових стрільців, не пропало, не забулось. Він продовжував писати статті, твори, які друкувались в часописах "Свобода", "Народне слово" (США), Коломийських, Львівських, Чернівецьких виданнях.
До нього на зустрічі приїздили письменники, громадські діячі Іванна Блажкевич з Тернопільщини, В. Стефаник з Русова, Петро Козланюк з Перерова, часто бував Ярослав Барнич (композитор) з Балинець, Юрій Шкрумеляк з Ланчина, Бандурак з Городенки, Чорнобривець (Боднарчук) з Чернятина, Войнаровський з Балинець (стрийко його був о. Тит Войнаровський).
Він був душею організації хору у Гвіздці, який часто виступав у народному домі.
Кожну річницю Т. Шевченка старались відзначити на високому рівні.
Старі люди сіл Кулачківці, Балинці, Винограда, Остапківців, Старого Гвіздця згадують адвоката Трильовського, який захищав їх інтереси в суді. За це його дуже не любила польська влада, яка і домоглася звільнення Кирила Трильовського з посади, і він на старості літ повертається на постійне проживання в м. Коломию.
У Гвіздці ще живуть люди, які добре пам'ятають Кирила Трильовського. Це голова Ради Союзу Українок Терлецька Марія Михайлівна, 1914 р. народження (очолювала Раду в 1934-1935 р.р.), учасниця хору Яцик Ганна Семенівна, 1913 р. народження.
Фото хору
Г.С. Яцик стоїть четверта справа
Більшовицька окупація Західної України під гаслом "возз'єднання" була для нього важким ударом. Трильовського та його однодумців тягають до НКВД на допити, лише чудом він врятувався від арешту та депортації на Сибір. Помер Кирило Трильовський 19 жовтня 1941 р. Похований в Коломиї.
Могила К. Трильовського. м. Коломия
Ось такий життєвий шлях Кирила Трильовського нашого земляка, відомого діяча, який все життя проводив просвітню працю серед селянства і здобув собі безсмертну славу як організатор "Січей" в Галичині.