Монюшко Станіслав (Moniuszko Stanislaw) - (1819-19.05.1887) — польський композитор, диригент. Родом з фільварка Убель (Червенський район, Білорусія). Вчився у Варшаві у А.Фрейера (фортеп'яно, орган), потім в Мінську у Д. Стефановича (композиція) і в Берліні у К. Ф. Рунгенхагена.З 1840 працював у Вільнюсі церковним органістом, театральним диригентом, давав уроки фортеп'яно і теорії музики (в т. ч. Ц. А. Кюі). З 1858 головний диригент «Театру Бельки» в Варшаві: з 1864 викладав в Музичному інституті, серед учнів — З. Носковський. Монюшко неодноразово диригував своїми творами в Петербурзі, підтримував дружні зв'язки с російськими музикантами (присвятив А. С. Даргомижському фантастичну увертюру «Казка», 1848). В 1856 А. Н. Сєров в рецензії на авторський концерт Монюшко в Петербурзі відмітив мелодичність свіжість, прозору оркестровку і оригінальність музики . Монюшко — видатний польський композитор середини 19 століття, творець національної опери (більш ніж 15), перших національних творів в області симфонічної музики, один з основоположників національного камерно - вокального жанру.
   Творам Монюшко притаманні мелодичність, ліризм, опора на національний пісенний і танцювальний фольклор, доступність музичної мови, а в музично - сценічних творах — майстерність в створенні індивідуальних характеристик (особливо комічних), в побудові масових, ансамблевих і сольних сцен. Глибоко засвоївши народно-пісенну культуру, Монюшко створював оригінальні мелодії, багато з яких стали вважатися народними. Головні риси композиторського таланту Монюшко яскраво втілені в опері «Галька», яка відображає соціальні конфлікти і має демократичну направленість. Патріотичні і демократичні погляди знайшли вираження також в 12 «домашніх пісенниках», опері «Страшний двір» («Зачарований замок»), забороненій царськими властями після кількох спектаклів в 1865, опері «Парія» (1869) и др. Монюшко був знайомий з Б. Сметаной, поставившим «Гальку» в Празі ( 1868), Ф. Лістом, видавшим полонези Монюшко, і др.
   Очевидно, останні роки життя провів у Гвіздці. Похоронений на Гвіздецькому цвинтарі.
опери -
Ідеал (Ideal, 1841), Карманьйола (Каrmaniol, 1840), Жовтий чепець (Zolta szlafmyca, коло 1842), Чудова вода (Woda cudowna, 1840-і роки), Сільська ідилія (Sielanka, 1843: виконана 1852), Галька (1-а редакція, 1848, Вільнюс; 2-а редакція, 1858, Варшава), Бетлі (комічна опера, 1852), Сплавник лісу (Flis, комічна опера, 1858), Графиня (Hrabina, комічна опера, 1860), Чесне слово (Verbum nobile, 1861), Зачарований замок (Страшний двір; Straszny dwor, 1865), Парія (Paria, 1869);

оперети -
Лотерея (Loteria, 1843, Мінск; 1846, Варшава), Рекрутський набір (Роbor rekrutow, 1842), Боротьба музикантів (Walka muzykow, 1840-е роки), Явнута, або Цигани (1-а редакція під назвою Цигани - Cyganie, 1850, поставлена 1852, Вільнюс; 2-а редакція під назвою Явнута, 1860, Варшава), Беата (мелодрама, 1872, Варшава);

балети-
"Монте Крісто" (1866), "На постої" (Na kwaterunku, 1868), "Вибрики сатани" (Figle szatana, 1870): балетна музика до опер О. Николаі "Віндзорскі проказницы" і Д. Обера "Бронзовий кінь"; для оркестру-

увертюри
"Казка" (Зимова казка; Bajka, Conte d'hiver, 1848), "Каін, або Смерть Авеля" (1856), "Воєнна увертюра, або Коханка гетьмана" (Uwertura wojenna albo Kochanka hetmanska, 1857), "Концертний полонез" (Polonez koncertowy);

для голосів с оркестром-
кантати Мільда (1848), Ніола (1852), "Круміне" (не закінчена, 1852) - на cлова Ю. Крашевського, "Мадонна" (1856), "Привиди" (Widma, 1865), "Кримські сонети" (Sonety krymskie, 1868), "Пані Твардовська" (1869), 6 мес (в том числі Петровинська), 4 Остробрамскі літанія (Litanie ostrobramskie, 1843-55);

камерно-інструментальні ансамблі-
2 струнних квартети (до 1840);

для фортеп'яно (близько 50 п'єс) -
"Безделушки" (Fraszki, 2 зошити п'єс, 1843), 6 полонезів, вальси, мазурки;

для органа-
"Пісні нашого костелу" (Piesni naszego kosciola), хори, вокальні ансамблі;

для голосу з фортеп'яно-
більше 400 пісень;

музика до спектаклів драматичного театру-
до водевілів: А. Фредро "Нічліг в Апенінах" (1839), "Новий Дон Кіхот, або Сто безумств" (1842, поставлений 1923), до постановок "Гамлета" і "Венеціанского купця" Шекспіра, "Розбійників" Шиллера, "Карпатських горців" Коженевського, "Ліллі Венеди" Ю.Словацького.