Іван Петришин
Іван Петришин
(???-1912)

    Іван Петришин (Любомир Селянський) був народним учителем в селах Почапи, Білий Камінь, Кути, золочівського і в Підбірцях, львівського повіту. Як бідувало наше учительство, хай ілюстрацією того буде випадок в житті І.Петришина: одного разу занедужала його дитина, а тут в хаті справжня нужда... Ні що продати, ні десь позичити!... Останнім маєтком була гарна коса його жінки... Не було іншої ради: жінка відтяла косу, продала і, крім наконечніших речей, купила для хворої дитини ліки.
   Пішовши на пенсію, Петришин учителював у приватній "Рідній школі" в Яблунові, Печеніжині, Коломиї... Крім своєї фахової праці редагував в Коломиї орган учителів "Прапор", а в 1912 р. зорганізував Виставу Домашнього Промислу.
   Писав поезії в роді співомовок Степана Руданського, також оповідання і наукові статті, був співробітником гумористично-сатиричних газет "Зеркало" і "Комар" у Львові, дописував до "Хлопської правди" і "Зорі".Написав до "Січей", під псевдонімом Любомир Селянський, гарні вірші до відомих мелодій.
   Родинного щастя він не зазнав, бо всі його найблищі, жінка і двоє дітей, повмирали ще заки він перенісся з Золочівщини в Коломийщину. Тут зайнялася ним, наче батьком, одна молода учителька. Вона й поховала його у Гвіздці в 1912 р.
Design by Konung 2005 - 2024