Ой, там під дубом, під дубиною, там сидів голуб з голубиною.
Цілювалисі, обіймалисі, сивим крилечком накривалисі.
Як війшов стрілець з темного гаю, стрілив в голуба - убив голуба
Голуба вбивши, голубку взєвши, за тихий Дунай запровадивши.
Приніс додому, сипле пшениці, дає водиці, це для голубки, для удовиці.
Голубка не їсть, голубка не п'є, лиш під дубину плакати іде.
Не плач, голубко, бо будеш хвора, в мене голубів повна обора.
А най же буде дваціть чотири, нема такого, як був мій милий.
Бо мій миленький сивокриленький, на стан хороший, личко біленьке.